чамбул —
ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. 1. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Я.
Словник української мови у 20 томах
чамбул —
чамбу́л іменник чоловічого роду іст.
Орфографічний словник української мови
чамбул —
-у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чамбул —
ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз’їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Кач., Вибр., 1953.
Словник української мови в 11 томах
чамбул —
Чамбул, -ла м. Отрядъ конницы для набѣга, разъѣзда въ степи. Чамбули гординські. К. Дз. 68.
Словник української мови Грінченка