чамбул

ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз’їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.

Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Кач., Вибр., 1953. 155);

Ротмістр Ташицький, якось збиваючись і давлячись словами, доповів, що розвідка нагнала татарський чамбул, який вчинив набіг на зимовник, всіх перебив, дівчину взяв до полону (Панч, Гомон. Україна, 1954, 202).

Значення в інших словниках

1. чамбул — ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. 1. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Я.  Словник української мови у 20 томах
2. чамбул — чамбу́л іменник чоловічого роду іст.  Орфографічний словник української мови
3. чамбул — Наскок, набіг; загін кінноти для набігу  Словник застарілих та маловживаних слів
4. чамбул — -у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чамбул — Чамбул, -ла м. Отрядъ конницы для набѣга, разъѣзда въ степи. Чамбули гординські. К. Дз. 68.  Словник української мови Грінченка