атеїст —
атеї́ст іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
атеїст —
Безвірник, безбожник, невіра, сов. невіруючий, кн. богоборець, сил. богоненависник; рел. боговідступник, геретик, єретик, блюзнір.
Словник синонімів Караванського
атеїст —
Безбожник, безувір, невіро, невірник, кацап, москвин, див. росіянин
Словник чужослів Павло Штепа
атеїст —
-а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
атеїст —
АТЕЇ́СТ, а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом (М. Коцюбинський); Двічі – у 30-х і 60-х роках XX ст.
Словник української мови у 20 томах
атеїст —
див. безбожник; грішник
Словник синонімів Вусика
атеїст —
Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник.
Словник іншомовних слів Мельничука
атеїст —
АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.
Словник синонімів української мови
атеїст —
АТЕЇ́СТ, а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом (Коцюб., III, 1956, 281); В поемі "Кавказ" Шевченко..
Словник української мови в 11 томах