безневинний —
безневи́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
безневинний —
-а, -е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. || Який нікому не робить шкоди, зла.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безневинний —
Непровинний, непровинений, невинуватий
Словник чужослів Павло Штепа
безневинний —
БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне (Біблія. Пер. І. Огієнка); Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (П. Чубинський); – Грицьку!...
Словник української мови у 20 томах
безневинний —
див. безвинний
Словник синонімів Вусика
безневинний —
БЕЗПЕ́ЧНИЙ (якого можна не остерігатися, який не завдасть шкоди), НЕШКІДЛИ́ВИЙ, НЕВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ (який не завдає неприємностей, шкоди); НЕЗАГРО́ЗЛИВИЙ (який не становить загрози).
Словник синонімів української мови
безневинний —
Безневи́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безневинний —
БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (Чуб., V, 1874, 279); — Грицьку! братику! Ти бачиш?...
Словник української мови в 11 томах
безневинний —
Безневинний, -а, -е Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.
Словник української мови Грінченка