безневинний
БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е.
За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний.
Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (П. Чубинський);
– Грицьку! братику! Ти бачиш? кров безневинна ллється... (Панас Мирний);
Так вони курили й збавляли ніч в безневинній розмові (І. Багряний);
// Який нікому не робить шкоди, зла.
– Устрель сю пташку, Тимоше!.. – А нащо я маю безневинну щебетушечку стріляти? (Марко Вовчок);
Вуж – безневинна корисна тварина (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)