вилинялий —
ви́линялий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
вилинялий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вилиняти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вилинялий —
ВИ́ЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́линяти. Настя дивилась на його білий, вилинялий від сонця чуб, на веснянкувате обличчя (І. Цюпа); Підходить [батько] до волохатих, ще не вилинялих за зиму коней, дивиться на Карого, похитує головою (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
вилинялий —
ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С.
Словник синонімів української мови
вилинялий —
ВИ́ЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́линяти. Настя дивилась на його білий, вилинялий від сонця чуб, на веснянкувате обличчя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 196); Підходить [батько] до волохатих, ще не вилинялих за зиму коней, дивиться на Карого, похитує головою (Стельмах, II, 1962, 268).
Словник української мови в 11 томах