войовничий —
войовни́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
войовничий —
-а, -е. 1》 Який прагне або схильний воювати. || Спрямований на розв'язання війни. 2》 перен. Який веде непримиренну боротьбу з ким-, чим-небудь. || Який виражає, виявляє готовність до сутички, суперечки, бійки. Войовничий запал.
Великий тлумачний словник сучасної мови
войовничий —
ВОЙОВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Який прагне або схильний воювати. Постає кругом по світі Плем'я сміле, войовниче (І. Франко); Яскраве синє небо й яскраво-жовті лани .. нагадували про безмежну їхню, сонячну Батьківщину, про їхніх войовничих предків (І.
Словник української мови у 20 томах
войовничий —
див. задерикуватий
Словник синонімів Вусика
войовничий —
Войовни́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
войовничий —
ВОЙОВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Який прагне або схильний воювати. Постає кругом по світі Плем’я сміле, войовниче (Фр., X, 1954, 120); Третя доба — мідяна — за срібною хутко настала; Люд войовничий, суворої вдачі, до зброї охочий, Але ж іще не злочинний (Зеров...
Словник української мови в 11 томах
войовничий —
Войовничий, -а, -е Воинственный.
Словник української мови Грінченка