відгомін —
ві́дгомін іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
відгомін —
див. ВІДГОЛОС.
Словник синонімів Караванського
відгомін —
-мону, ч. 1》 Відбиття звуку; луна. || чого. Звук, послаблений віддаллю. 2》 перен. Невиразний слід, неясна вказівка на щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відгомін —
ВІ́ДГОМІН, мону, ч. 1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, – тільки собаки завалували на селі (Панас Мирний); Ревнули гори п'ятикратним відгомоном від вистрілу (І. Франко); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
відгомін —
ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака).
Словник синонімів української мови
відгомін —
ВІ́ДГОМІН, мону, ч. 1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, — тільки собаки завалували на селі (Мирний, II, 1954, 221); Ревнули гори п’ятикратним відгомоном від вистрілу (Фр., III, 1950, 11); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
відгомін —
Відгомін, -мону м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27.
Словник української мови Грінченка