горщик —
-а, ч. Зменш. до горщок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горщик —
ГО́РЩИК, а, ч. Глиняна посудина, признач. перев. для варіння їжі. – Ой ви, діти – квіти наші! Наварю вам горщик каші, Поїсте ви до смаку, – Мовить баба у кутку (Л.
Словник української мови у 20 томах
Горщик —
Го́рщик іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
горщик —
розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком.
Фразеологічний словник української мови
горщик —
ВАЗО́Н (посудина з землею для квітів; квіти разом із цією посудиною), ГОРЩО́К, ГО́РЩИК, ВАЗО́НОК, ВАЗО́НИК зах., ЗІЛЬНИ́К діал. На мармурових стовпчиках стояли серед газону вазони з старими кучерявими столітниками (І.
Словник синонімів української мови
горщик —
Го́рщик, -ка, -кові, у -ку; -щики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
горщик —
ГО́РЩИК, а, ч. Зменш. до горщо́к. — Ой ви, діти — квіти наші! Наварю вам горщик каші, Поїсте ви до смаку, — Мовить баба у кутку (Гл., Вибр., 1957, 287); В кутку, на великому просторому дощаному столі, стояло кілька горщиків з якимись рослинами (Смолич, V, 1959, 551).
Словник української мови в 11 томах