горілий —
горі́лий прикметник
Орфографічний словник української мови
горілий —
-а, -е. Обпалений вогнем. Горілі породи — щільні порцеляноподібні гірські породи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горілий —
ГОРІ́ЛИЙ, а, е. Обпалений вогнем. Тхнуло цвіллю, пусткою та старою горілою цеглою (С. Васильченко); По балках палахкотіли вогняні гриви, і припах горілого бур'яну тягся від них по степу (П. Панч); Пахло якимись ліками та горілою шерстю (М.
Словник української мови у 20 томах
горілий —
ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О.
Словник синонімів української мови
горілий —
ГОРІ́ЛИЙ, а, е. Обпалений вогнем. Тхнуло цвіллю, пусткою та старою горілою цеглою (Вас., II, 1959, 327); По балках палахкотіли вогняні гриви, і припах горілого бур’яну тягся від них по степу (Панч, В дорозі, 1959, 215); // у знач. ім. горі́ле, лого...
Словник української мови в 11 томах
горілий —
Горілий, -а, -е Горѣлый. Межи вами женишище, як горілеє днище. Мет. 195. Горілий пеньок. Грин. І. 65.
Словник української мови Грінченка