дерти —
Дри багачів, бо бідний і так обдертий. Відпрошувався бідний, якого грабили за податок. Деріть, та великі ростіть і на нові заробіть. Желають шевці, чи кравці дітям, даючи їм нове обув'я, або одежу. Ліпше дерти, як умерти.
Приповідки або українсько-народня філософія
дерти —
Ру, -реш, недок. Проводити статевий акт. Ми сотворили би любовне дерево, ми виросли б аж до неба, я дер би її, як мавпа дере папір (Ю. Андрухович).
Словник сучасного українського сленгу
дерти —
див. грабувати; дряпати; рвати; тікати
Словник синонімів Вусика
дерти —
(аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
дерти —
ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док.
Словник синонімів української мови
дерти —
ДЕ́РТИ і ДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. дер, де́рла, де́рло і драв, дра́ла, дра́ло; наказ. сп. дери́; недок. 1. перех. Рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати. Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере — і чорт не розбере! (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
дерти —
Дерти, деру, -реш гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх 2. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135.
Словник української мови Грінченка