доповнений

допо́внений

[допоўне^ини^ей]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. доповнений — допо́внений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доповнений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доповнити. || доповнено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доповнений — ДОПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допо́внити. В основу сонати Михайло Лукич поклав власні переживання, звісно, певною мірою доповнені та узагальнені (Дмит., Розлука, 1957, 104).  Словник української мови в 11 томах