доповнений

ДОПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допо́внити.

В основу сонати Михайло Лукич поклав власні переживання, звісно, певною мірою доповнені та узагальнені (Дмит., Розлука, 1957, 104).

Значення в інших словниках

1. доповнений — допо́внений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доповнений — [допоўнеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. доповнений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доповнити. || доповнено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови