жупан — Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

жупан — жупа́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
жупан — З.П. кунтуш, чемерка, чумарка, черкеска, каптан; жупанина, жупанок. Словник синонімів Караванського
жупан — -пана, ч. 1》 Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. 2》 заст. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. 3》 заст. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин. Великий тлумачний словник сучасної мови
жупан — ЖУ́ПАН, а, ч. 1. іст. Правитель округу (жупи) в південних і західних слов'ян; людина знатного, іноді навіть князівського роду. У ХІІ ст. Словник української мови у 20 томах
жупан — Укр. народний верхній чоловічий або жіночий одяг до п'ят. У XVII-XVIII ст. частина святкового костюма заможної козацької старшини, шляхти та міщан, пізніше набув поширення серед селян. Шили... Універсальний словник-енциклопедія
жупан — полата́ти штани́ (жупа́н, капта́н і т. ін.) кому. 1. Сильно побити кого-небудь. — Чуєш, корчмарю, опришки чекають. Як маєш гроші, то давай сюди, бо відберуть та ще й кафтан тобі полатають (Казки Буковини..). 2. Покусати кого-небудь (про собак). Фразеологічний словник української мови
жупан — ЖУПА́Н (старовинний верхній чоловічий сукняний одяг), КАПТА́Н, О́ХАБЕНЬ, ЖУПАНИ́НА розм., КАФТА́Н діал., КАФТАНИ́НА діал. Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (А. Словник синонімів української мови
жупан — ЖУПА́Н, па́на́, ч. 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки вліта козак (Шевч. Словник української мови в 11 томах