жупан
ЖУ́ПАН, а, ч.
1. іст. Правитель округу (жупи) в південних і західних слов'ян; людина знатного, іноді навіть князівського роду.
У ХІІ ст. серед обов'язків жупана чеського князівства були збір ополчення і командування ним, стягування податків, здійснення правосуддя (з наук. літ.);
За угорським адміністративно-територіальним устроєм, у ХІІІ ст. українські землі на Закарпатті було розподілено між сімома жупами, на чолі яких стояв жупан (з навч. літ.).
2. У сучасній Хорватії – посада губернатора; людина, яка обіймає таку посаду.
Вибори жупана впродовж останніх 30 років відбуваються за традицією, яка колись побутувала в усіх містах півострова Істрія (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)