жумрати
ЖУ́МРАТИ, ає, недок., що, розм.
Пережовуючи, їсти (про тварин).
Сидиш в полоні на оболоні. Питаєш долю: – Чого живу? Ночами зорі твої солоні. Татарські коні жумрають траву (Л. Костенко);
Мавра (у них всi корови так називалися, як тiльки себе пам'ятає) жумрає траву, лiнькувато посiпує хвостом, рипить ратицями (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)