жупан
ЖУПА́Н, па́на́, ч.
1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти.
Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки вліта козак (Шевч., II, 1953, 79);
На вал виліз і Лобода, все ще осмикуючи полковницький жупан з австрійського сукна (Ле, Україна, 1940, 75).
2. заст. Теплий верхній чоловічий суконний одяг.
Пішли [рибалки] в Акерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани (Н.-Лев., II, 1956, 231);
Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 411);
*У порівн. Френч на ньому з нового сукна, ..довгий, мов жупан (Гончар, Таврія.., 1957, 521).
3. заст. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин.
— Як була я пані В новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували! .. (Шевч., II, 1953, 98);
Вона встала, накинула жупан і вийшла в садок (Н.-Лев., III, 1956, 74).
Словник української мови (СУМ-11)