жупанець
ЖУПАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до жупа́н.
Посадили Морозенка на мальованій лавці: Зняли, зняли з Морозенка шовкові жупанці (Думи.., 1941, 193);
Марина була в високих з халявками чобітках, на плечах жупанець синього сукна на зборках (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 474);
// зневажл. Те саме, що жупа́н.
Стань на службу — подарують рукавички й жупанець, привітають, очарують, тільки ж там тобі й кінець (Л. Укр., 1, 1951, 275).
Словник української мови (СУМ-11)