законний —
-а, -е. 1》 Який спирається на закон (у 1 знач.), здійснюється або відбувається відповідно до закону. || Встановлений законом. || Який має право на що-небудь. || розм. Справжній, непідроблений.
Великий тлумачний словник сучасної мови
законний —
СПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який ґрунтується на справедливості, правді, має обґрутовані підстави), ЗАКО́ННИЙ, СЛУ́ШНИЙ, ПРА́ВИЙ, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ПРА́ВНИЙ рідше. Справедливий суд; Справедливе врегулювання міжнародних конфліктів; — Вимога цілком законна!...
Словник синонімів української мови
законний —
Зако́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
законний —
ЗАКО́ННИЙ, а, е. 1. Який спирається на закон (у 1 знач.), здійснюється або відбувається відповідно до закону. Ми боролись не істерикою і не скандальчиком, звичайно, а такими засобами, які цілком лояльні і цілком законні: (Ленін, 7, 1949, 263); Тепер..
Словник української мови в 11 томах
законний —
Зако́нний, -а, -е Законный. зако́нне слово, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. І. 76.
Словник української мови Грінченка