законний

(засіб) леґальний; (вирок) правосильний, правочинний, правоможний; (- вимогу) справедливий, умотивований; (- бажання) закономірний, природний; (передбачений обрядом) ЗСТ. належний, узвичаєний.

Значення в інших словниках

1. законний — зако́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. законний — [закон:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. законний — -а, -е. 1》 Який спирається на закон (у 1 знач.), здійснюється або відбувається відповідно до закону. || Встановлений законом. || Який має право на що-небудь. || розм. Справжній, непідроблений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. законний — СПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який ґрунтується на справедливості, правді, має обґрутовані підстави), ЗАКО́ННИЙ, СЛУ́ШНИЙ, ПРА́ВИЙ, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ПРА́ВНИЙ рідше. Справедливий суд; Справедливе врегулювання міжнародних конфліктів; — Вимога цілком законна!...  Словник синонімів української мови
5. законний — Зако́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. законний — ЗАКО́ННИЙ, а, е. 1. Який спирається на закон (у 1 знач.), здійснюється або відбувається відповідно до закону. Ми боролись не істерикою і не скандальчиком, звичайно, а такими засобами, які цілком лояльні і цілком законні: (Ленін, 7, 1949, 263); Тепер..  Словник української мови в 11 томах
7. законний — Зако́нний, -а, -е Законный. зако́нне слово, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. І. 76.  Словник української мови Грінченка