заручник —
Особа, яка насильно позбавлена волі (захоплена та утримується в такому стані проти її волі будь-якою особою або групою осіб) під загрозою вбивства, спричинення тілесних ушкоджень...
Словник із соціальної роботи
заручник —
див. невільник
Словник синонімів Вусика
заручник —
-а, ч. Особа, насильно затримувана однією з воюючих сторін, щоб мати змогу вимагати що-небудь від держави, організації, групи і т. ін., до яких належить ця особа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заручник —
зару́чник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
заручник —
ЗАЛО́ЖНИК (особа, насильно затримана однією з воюючих сторін), ЗАРУ́ЧНИК. — Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (А.
Словник синонімів української мови
заручник —
ЗАРУ́ЧНИК, а, ч. Те саме, що зало́жник. [Старший над вартою:] Комендант наказав оголосити в місті і переказати вам, що коли убійник [убивця ] короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення...
Словник української мови в 11 томах
заручник —
рос. заложник особа, примусово захоплена для того, щоб забезпечити виконання певних вимог, пред'явлених тим, хто зацікавлений у визволенні 3. У давньоукраїнських пам'ятках 3. називається "аманатом". У давнину іноді одна сторона добровільно давала...
Eкономічна енциклопедія