заручник
ЗАРУ́ЧНИК, а, ч. Те саме, що зало́жник.
[Старший над вартою:] Комендант наказав оголосити в місті і переказати вам, що коли убійник [убивця ] короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення, будуть покарані на смерть (Мам., Тв., 1962, 58);
Коронний гетьман відпустив одного з козацьких представників на Січ з відповіддю, а інших затримав, як заручників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94).
Словник української мови (СУМ-11)