зарюманий
ЗАРЮ́МАНИЙ, а, е, розм. Те саме, що зарю́мсаний.
Чорнобривий угрин чи хорват, бравий вояк з-поміж найманців Однокрила, тяг кудись огрядну червонопику молодичку, розхристану, зарюману (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 460).
Словник української мови (СУМ-11)