засув —
діал. засов, -а, ч. Рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
засув —
ЗА́СУВ, діал. ЗА́СОВ, а, ч. Рухомий дерев’яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т. ін. Увіходить [воротар] у двір, зачиняє хвіртку, засуває важким засувом браму і йде собі праворуч (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
засув —
Засув, -ва м. 1) = засов. Ном. № 503. 2) Часть лавчастого замка. см. лавчастий замок. Шух. I. 93. 3) Часть отримача. Шух. І. 249.
Словник української мови Грінченка