знедолений —
знедо́лений 1 дієприкметник від: знедо́лити знедо́лений 2 прикметник бідний; упосліджений
Орфографічний словник української мови
знедолений —
Бідний, нещасний, безталанний, с. упосліджений, р. загорьований, а. парія, іст. ізгой.
Словник синонімів Караванського
знедолений —
див. нещасливий
Словник синонімів Вусика
знедолений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знедолити. 2》 у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; бідний, нещасний. || у знач. ім. знедолений, -ного, ч.; знедолена, -ної, ж. Про нещасну, бідолашну людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
знедолений —
НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч.
Словник синонімів української мови
знедолений —
Знедо́лений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
знедолений —
ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знедо́лити. Пригляньмось до нашого люду, Як сум йому очі охмарив! Знедолений ладом ворожим, Він працею держить всі стани… (Граб.
Словник української мови в 11 томах