знедолений

Бідний, нещасний, безталанний, с. упосліджений, р. загорьований, а. парія, іст. ізгой.

Значення в інших словниках

1. знедолений — знедо́лений 1 дієприкметник від: знедо́лити знедо́лений 2 прикметник бідний; упосліджений  Орфографічний словник української мови
2. знедолений — див. нещасливий  Словник синонімів Вусика
3. знедолений — [знеидолеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. знедолений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знедолити. 2》 у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; бідний, нещасний. || у знач. ім. знедолений, -ного, ч.; знедолена, -ної, ж. Про нещасну, бідолашну людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знедолений — НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч.  Словник синонімів української мови
6. знедолений — Знедо́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знедолений — ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знедо́лити. Пригляньмось до нашого люду, Як сум йому очі охмарив! Знедолений ладом ворожим, Він працею держить всі стани… (Граб.  Словник української мови в 11 томах