кукурудзівник

кукурудзівни́к

[кукуруд_з'іўник]

-ни^ека, м. (на) -ни^еков'і/-ни^еку, мн. -ни^еки, -ни^ек'іў

Значення в інших словниках

1. кукурудзівник — кукурудзівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кукурудзівник — -а, ч. Фахівець із кукурудзівництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кукурудзівник — КУКУРУДЗІВНИ́К, а, ч. Фахівець із кукурудзівництва. Це ж твоя мaти кукурудзівник. А моя мaти дояркa (В. Нестайко); Більшість агрономів і кукурудзівників знає, скільки труднощів доводиться долати при внесенні в ґрунт аміачної води й гербіцидів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. кукурудзівник — КУКУРУДЗІВНИ́К, а, ч. Фахівець із кукурудзівництва. Знатний кукурудзівник.  Словник української мови в 11 томах