Луг —
Луг іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
луг —
(ліс на низині) лужина; (заплавний) ЛУКА; ХЕМ. гідроксид металів; (для прання) ПОБ. попіл, зола.
Словник синонімів Караванського
луг —
див. низовина; попіл
Словник синонімів Вусика
луг —
I -у, ч. 1》 Поросла травою та кущами лука, що використовується як пасовисько й сіножать. 2》 заст. Низина, поросла лісом. II -у, ч. 1》 Загальна назва сильних водорозчинних основ. 2》 розм. Водний настій попелу, що вживається для прання, миття тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
луг —
ЛУГ¹, у, ч. 1. Поросла травою й кущами лука, використовувана як пасовисько та сіножать. Унизу по лугах річка синя тяглась (Панас Мирний); На лузі по цей бік річки стояло, розташувавшись понад річкою, багато возів польського обозу (А.
Словник української мови у 20 томах
Луг —
Укр. військово-спортивне товариство в Галичині, засноване 1925 з ініціативи Укр. радикальної партії замість ліквідованих пол. владою Січей; гол. Р. Дашкевич; згодом частина Лугів під проводом...
Універсальний словник-енциклопедія
луг —
ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм.
Словник синонімів української мови
луг —
Луг, лу́гу, лу́гові, у лу́зі, лу́же! луги́, лугі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
луг —
ЛУГ¹, у, ч. 1. Поросла травою і кущами лука, що використовується як пасовисько та сіножать. Унизу по лугах річка синя тяглась (Мирний, V, 1955, 367); Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому! (Довж.
Словник української мови в 11 томах
луг —
Луг, -гу м. 1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Шевч. 233. Через темні високі луги ясним соколом перелини. КС. 1882. XII. 496. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Мет. 92. У зеленім темнім лузі червона калина. Мет. 97. 2) Щелокъ.
Словник української мови Грінченка