Орфоепічний словник української мови

набуття

набуття́

[набут':а]

-т':а

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. набуття — (убігаються о набуття) — тут: прагнуть надбати [XIX] В Франції, напр., уважають всі верстви суспільні книгу довгу крайового найбезпечнішим поміщенням заощаджених грошей і убігаються о набуття порученої державою ренти, а уділ ширшої публіки робить публічний кредит значно таншим [XIX]  Словник з творів Івана Франка
  2. набуття — набуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  3. набуття — -я, с. Дія за знач. набути, набувати I 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набуття — НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти¹, набува́ти¹ 1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану “господарську” підготовку (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. набуття — Набуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. набуття — НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти, набува́ти¹1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану "господарську" підготовку (Чаб., Стоїть явір..  Словник української мови в 11 томах
  7. набуття — Набуття, -тя́ с. Пріобрѣтеніе.  Словник української мови Грінченка