набуття
НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти, набува́ти¹1, 2.
Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану "господарську" підготовку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 76);
Широке впровадження комплексної механізації ферм і набуття тваринниками високої кваліфікації сприятиме підвищенню продуктивності праці (Рад. Укр., 30.1 1962, 2).
Словник української мови (СУМ-11)