обвіз

обві́з

[о^убв’із]

обвозу, м. (на) обвоз'і, мн. обвози^е, обвоз'іў

Значення в інших словниках

1. обвіз — обві́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обвіз — -возу, ч. Дія за знач. обвезти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвіз — ОБВІ́З, во́зу, ч. Те саме, що обве́зення.  Словник української мови у 20 томах