обрізний —
обрізни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
обрізний —
-а, -е. 1》 Який мав зрізаний край. 2》 тех. Те саме, що обрізувальний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обрізний —
ОБРІЗНИ́Й, а, е. 1. Який має зрізаний край. 2. техн. Те саме, що обрі́зувальний. Відходи: рейки – рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах (з навч. літ.). 3. Який звичайно обрізають.
Словник української мови у 20 томах
обрізний —
ОБРІЗНИ́Й, а, е. 1. Який має зрізаний край. 2. техн. Те саме, що обрі́зувальний. Відходи: рейки — рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах та обаполи — бокові зрізи колоди в комлі (Стол.-буд. справа, 1957, 55).
Словник української мови в 11 томах