Орфоепічний словник української мови

окруженець

окруже́нець

[окруженеиц']

-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. окруженець — окруже́нець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. окруженець — -нця, ч. Те саме, що оточенець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окруженець — ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець. – У села треба йти, через хуторян зв'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. окруженець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О.  Словник синонімів української мови
  5. окруженець — ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець. — У села треба йти, через хуторян зв’язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Стельмах, Вел.  Словник української мови в 11 томах