окруженець
ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко.
Те саме, що оточе́нець.
– У села треба йти, через хуторян зв'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (М. Стельмах);
– Окруженці часом теж у таких стіжках переховуються. Може, і твій солдат тут, як той ховрах, у нору зарився (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)