окруженець
ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець.
— У села треба йти, через хуторян зв’язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 595);
— Окруженці часом теж у таких стіжках переховуються. Може, і твій солдат тут, як той ховрах, у нору зарився (Шиян, Гроза.., 1956, 646).
Словник української мови (СУМ-11)