окруженець —
[окруженеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
окруженець —
-нця, ч. Те саме, що оточенець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
окруженець —
ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець. – У села треба йти, через хуторян зв'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (М.
Словник української мови у 20 томах
окруженець —
ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О.
Словник синонімів української мови
окруженець —
ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець. — У села треба йти, через хуторян зв’язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Стельмах, Вел.
Словник української мови в 11 томах