Орфоепічний словник української мови

оселедець

оселе́дець

[осеиледеиц']

-едз'ц'а, ор. -едзцеим, м. (на) -едз'ц'і, р. мн. -едз'ц'іў

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. оселедець — оселе́дець 1 іменник чоловічого роду, істота риба оселе́дець 2 іменник чоловічого роду зачіска  Орфографічний словник української мови
  2. оселедець — див. волосся  Словник синонімів Вусика
  3. оселедець — -дця, ч. 1》 Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. 2》 Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оселедець — ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають перев. у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (прислів'я); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
  5. оселедець — оселе́дець → селедець  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. оселедець — Одна з найуживаніших морських риб, багато видів, що заселяють пн. частини Атлантичного о. та прилеглих морів; довж. 10-50 см; ходить косяком, здійснює далекі мандрівки у пошуках поживи та нерестовищ; вел. господарське значення.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. оселедець — як оселе́дців у бо́чці. Дуже багато когось, тісно десь (про велику кількість людей у якомусь приміщенні). Набилось їх там як оселедців у бочці. Ніде стати, нічого не чути (З газети). як оселе́дців. — Погано у нас, Тамаро. Як оселедців, напхали.  Фразеологічний словник української мови
  8. оселедець — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич.  Словник синонімів української мови
  9. оселедець — Оселе́дець, -ле́дця; -ле́дці, -ців селе́дець = оселе́дець, -ле́дця  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. оселедець — ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (Укр.. присл.., 1955, 60); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Руд., Вітер.., 1958, 291).  Словник української мови в 11 томах
  11. оселедець — Оселе́дець, -дця м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.  Словник української мови Грінченка