оселедець
ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч.
1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді.
Заробив на сіль до оселедця! (Укр.. присл.., 1955, 60);
На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Руд., Вітер.., 1958, 291).
Як кіт з оселе́дцем па́нькатися (вози́тися і т. ін.) з ким-чим: а) занадто довго займатися чим-небудь;
б) занадто багато приділяти уваги кому-, чому-небудь.
[Кіндрат Антонович:] Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем (Кроп., II, 1958, 300);
Як (мов і т. ін.) оселе́дців [у бо́чці] — дуже багато (про велику кількість людей у якому-небудь приміщенні).
— Погано у нас, Тамаро. Як оселедців напхали. Тут [у камері] для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (Хижняк, Тамара, 1959, 134).
2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна.
Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (Стор., І, 1957, 265);
Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).
Словник української мови (СУМ-11)