оселедець
Оселе́дець, -дця
м.
1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121.
2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.
Словник української мови Грінченка