перчик

пе́рчик

[перчи^ек]

-ка, м. (на) -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. перчик — пе́рчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до перець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перчик — ПЕ́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́рець. [Вітровий:] А зараз давай юшку зваримо .. Тут у мене припаси. (Виносить з куреня ящик, виймає). Ось перчик, цибуля, старе сало... (О. Корнійчук); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. перчик — пе́рчик ірон. чоловічий статевий орган (Лучук)|| = будуляк  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. перчик — з жи́вчиком та з пе́рчиком. Запальний, гарячий, відважний; гострий на язик. — Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? А таки вхопить... Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець,— посміхнувся Валерій Іванович (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
6. перчик — ПЕ́РЧИК, а, ч. Зменш. —пестл. до пе́рець. [Вітровий:] А зараз давай юшку зваримо.. Тут у мене припаси. (Виносить з куреня ящик, виймає). Ось перчик, цибуля, старе сало… (Корн., II, 1955, 219); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
7. перчик — Пе́рчик, -ку м. ум. отъ перець.  Словник української мови Грінченка