перчик — Лексикон львівський: поважно і на жарт

Значення в інших словниках

перчик — пе́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
перчик — [перчиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
перчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до перець. Великий тлумачний словник сучасної мови
перчик — ПЕ́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́рець. [Вітровий:] А зараз давай юшку зваримо .. Тут у мене припаси. (Виносить з куреня ящик, виймає). Ось перчик, цибуля, старе сало... (О. Корнійчук); * Образно. Словник української мови у 20 томах
перчик — з жи́вчиком та з пе́рчиком. Запальний, гарячий, відважний; гострий на язик. — Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? А таки вхопить... Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець,— посміхнувся Валерій Іванович (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
перчик — ПЕ́РЧИК, а, ч. Зменш. —пестл. до пе́рець. [Вітровий:] А зараз давай юшку зваримо.. Тут у мене припаси. (Виносить з куреня ящик, виймає). Ось перчик, цибуля, старе сало… (Корн., II, 1955, 219); *Образно. Словник української мови в 11 томах
перчик — Пе́рчик, -ку м. ум. отъ перець. Словник української мови Грінченка