поодинокий — Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

поодинокий — поодино́кий прикметник Орфографічний словник української мови
поодинокий — (випадок) окремий, осібний, одиничний, ізольований, відособлений; (постріл) одиночний; (- явище) випадковий; поєдинчий, поодинчий; тлк. мн. ПООДИНОКІ, (кущі) самотні, не часті; (з нас) декотрі, дехто; п! СПОРАДИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
поодинокий — -а, -е. 1》 тільки мн.Які розміщені або трапляються рідко. || Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Поодинокі випадки. 2》 тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі. Великий тлумачний словник сучасної мови
поодинокий — Окремий, відокремлений, опрічний, нарізний, вирізнений, порізнений, роз'єднаний, частковий, випадковий, незвичайний, див. особливий, одиночний, небувалий, унікальний, сеператний, сингулярний Словник чужослів Павло Штепа
поодинокий — ПООДИНО́КИЙ, а, е. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); З двору повіяло свіжим вітром, залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки (О. Словник української мови у 20 томах
поодинокий — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Словник синонімів української мови
поодинокий — Поєди́нчий = поодино́кий поодино́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поодинокий — ПООДИНО́КИЙ, а, е. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Мушк., Серце.. Словник української мови в 11 томах
поодинокий — Поодино́кий, -а, -е 1) Отдѣльный. 2) Одноконный? Хтось в'їзжає до нас на подвір'є поодинокими саночками сірою конячкою. КС. 1883. II. 466. Словник української мови Грінченка