Великий тлумачний словник сучасної мови

поодинокий

поодино́кий

-а, -е.

1》 тільки мн.Які розміщені або трапляються рідко.

|| Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Поодинокі випадки.

2》 тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі.

|| Які вирізняються, не зливаються з іншими у щось ціле.

|| Деякі з-поміж інших (вибірково).

3》 Який є тільки одним.

|| Не типовий, випадковий, винятковий.

|| Окремо взятий, відособлений.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поодинокий — поодино́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. поодинокий — (випадок) окремий, осібний, одиничний, ізольований, відособлений; (постріл) одиночний; (- явище) випадковий; поєдинчий, поодинчий; тлк. мн. ПООДИНОКІ, (кущі) самотні, не часті; (з нас) декотрі, дехто; п! СПОРАДИЧНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. поодинокий — [поодиенокией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
  4. поодинокий — Окремий, відокремлений, опрічний, нарізний, вирізнений, порізнений, роз'єднаний, частковий, випадковий, незвичайний, див. особливий, одиночний, небувалий, унікальний, сеператний, сингулярний  Словник чужослів Павло Штепа
  5. поодинокий — ПООДИНО́КИЙ, а, е. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); З двору повіяло свіжим вітром, залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки (О.  Словник української мови у 20 томах
  6. поодинокий — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М.  Словник синонімів української мови
  7. поодинокий — Поєди́нчий = поодино́кий поодино́кий, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поодинокий — ПООДИНО́КИЙ, а, е. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Мушк., Серце..  Словник української мови в 11 томах
  9. поодинокий — Поодино́кий, -а, -е 1) Отдѣльный. 2) Одноконный? Хтось в'їзжає до нас на подвір'є поодинокими саночками сірою конячкою. КС. 1883. II. 466.  Словник української мови Грінченка