порушник —
-а, ч. 1》 Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. || Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін. Порушник кордону. 2》 Той, хто порушує тишу або спокій кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порушник —
ПОРУ́ШНИК, а, ч. 1. Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. Порушників людського закону судять і карають!.. (Іван Ле і...
Словник української мови у 20 томах
порушник —
ПОРУ́ШНИК, а, ч. 1. Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. Порушників людського закону судять і карають!.. (Ле і Лев., Півд.
Словник української мови в 11 томах
порушник —
I. Порушник, -ка м. = поручник 1. Лебед. у. Він його порушник, ручився за нього, — ну тим так і каже. Екатер. у. --------------- II. Порушник, -ка м. раст.: а) Centaurea Marschaliana Spr. ЗЮЗО. І. 13 6. б) Chimaphilla umbellata Nut. ЗЮЗО. І. 116.
Словник української мови Грінченка