праведниця

пра́ведниця

[праве^идни^ец'а]

-ц'і, ор. -це^ийу

Значення в інших словниках

1. праведниця — пра́ведниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. праведниця — -і. Жін. до праведник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. праведниця — ПРА́ВЕДНИЦЯ, і, ж. Жін. до пра́ведник. Обіцяно, що праведники просвітяться у царстві божім, як сонце. А хіба ж вона не праведниця? Хіба встигла завинити в свої шістнадцять літ? (П.  Словник української мови у 20 томах
4. праведниця — Пра́ведниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. праведниця — ПРА́ВЕДНИЦЯ, і, ж. Жін. до пра́ведник.  Словник української мови в 11 томах
6. праведниця — Праведниця, -ці ж. Праведница.  Словник української мови Грінченка