праведниця
ПРА́ВЕДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до пра́ведник.
Обіцяно, що праведники просвітяться у царстві божім, як сонце. А хіба ж вона не праведниця? Хіба встигла завинити в свої шістнадцять літ? (П. Загребельний);
Губи [бабусі] окреслилися в страдному і строгому виразі, а разом – з почуттєвою тихістю... “Праведниця моя!” – відгукнувся враз всім серцем до неї Мирон Данилович, але не проказав цих слів: боявся стратити їх щирість, коли вимовить (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)