Орфоепічний словник української мови

приглушений

приглу́шений

[приеглушеинией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. приглушений — приглу́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. приглушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до приглушити. || приглушено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Трохи ослаблений, притишений (про голос). || Неяскравий, невиразний (про барви). || Прихований, не явний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приглушений — ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приглуши́ти. Здалека, десь зверху, чутно якийсь приглушений простором чи товщею стін голос, що співає пісню (Леся Українка); Знадвору влітає в хату приглушений гомін (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. приглушений — як (мов, на́че і т. ін.) гро́мом приби́тий (рідше приглу́шений). Приголомшений якоюсь звісткою, дуже вражений чим-небудь; остовпілий (від якоїсь події, переляку і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
  5. приглушений — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  6. приглушений — ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приглуши́ти. Здалека, десь зверху, чутно якийсь приглушений простором чи товщею стін голос, що співає пісню (Л. Укр., II, 1951, 185); Знадвору влітає в хату приглушений гомін (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах