приглушений

приглу́шений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до приглушити.

|| приглушено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Трохи ослаблений, притишений (про голос).

|| Неяскравий, невиразний (про барви).

|| Прихований, не явний.

Значення в інших словниках

1. приглушений — приглу́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приглушений — [приеглушеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. приглушений — ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приглуши́ти. Здалека, десь зверху, чутно якийсь приглушений простором чи товщею стін голос, що співає пісню (Леся Українка); Знадвору влітає в хату приглушений гомін (М.  Словник української мови у 20 томах
4. приглушений — як (мов, на́че і т. ін.) гро́мом приби́тий (рідше приглу́шений). Приголомшений якоюсь звісткою, дуже вражений чим-небудь; остовпілий (від якоїсь події, переляку і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
5. приглушений — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. приглушений — ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приглуши́ти. Здалека, десь зверху, чутно якийсь приглушений простором чи товщею стін голос, що співає пісню (Л. Укр., II, 1951, 185); Знадвору влітає в хату приглушений гомін (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах