прогнівитися

прогніви́тися

[прогн'івити^ес'а]

-н'іўл'ус'а, -вис':а, -виц':а, -ви^емос'а, -ви^етес'а, -н'іўл'ац':а; нак. -вис'а, -в'іц':а

Значення в інших словниках

1. прогнівитися — прогніви́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прогнівитися — див. прогнівлятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогнівитися — ПРОГНІВИ́ТИСЯ див. прогнівля́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. прогнівитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
5. прогнівитися — ПРОГНІВИ́ТИСЯ див. прогнівля́тися.  Словник української мови в 11 томах
6. прогнівитися — Прогнівля́тися, -ля́юся, -єшся сов. в. прогнівитися, -влю́ся, -вишся, гл. Гнѣваться, прогнѣваться, разгнѣваться. Чуб. III. 357. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.  Словник української мови Грінченка