проїзний —
проїзни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
проїзний —
-а, -е. 1》 Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). 2》 Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту. Проїзні документи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проїзний —
ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (М.
Словник української мови у 20 томах
проїзний —
Проїзни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
проїзний —
ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (Зеров, Вибр.
Словник української мови в 11 томах